Географія

Основна артерія села - річка Тетерів, яка має чисельні притоки. Село розкинулося саме по розлогих схилах річки, а районів села навіть більше ніж в обласному центрі - Житомирі.
На території Левкова досить велика кількість лісу, функціонує лісництво.

Заснування й походження назви

Село під назвою Ловкова згадується в інвентарі м.Житомира від 1501 р., що був складений за короля Польщі Олександра і підтверджений Станіславом Августом 22 квітня 1788 р. За цим документом в Левкові жило 10 данників, що платили данину м.Житомиру медом, 18 пахарів, що платили «подимне» і 5 ловчих, що ходили на полювання для міста. Певно від того, що в селі жили мисливці воно і отримало назву Ловків, проте з середина XIX ст. поселення почало називатися Левків.

Історія

Люди в околицях села живуть з часів І тис. до н.е., поруч з селом знаходиться поселення тих часів. Починаючи з нашої доби людина тут живе майже безперервно. Поруч з селом знаходяться поселення І-ІІ, III-V, Х-ХІІІ та ХІІ-ХІІІ ст.ст.

До 1569 року, село входило до Великого князівства Литовського, однак після Люблінської унії, прилеглі землі перейшли до складу Польщі. Почалася ера польського панування: посилився національний, релігійний та економічний гніт. Відразу з включенням Правобережжя до Польщі, на всіх теренах починається масове закріпачення селянства, яке негативно вплинуло на економічне становище села.

1793, за другим поділом Речі Посполитої, Правобережжя входить до складу Російської імперії. Левків стає одним з найбільших поселень Житомирщини, активно починається уже російський процес закріпачення.

У XIX ст. село перетворилося у один з центрів цукрової промисловості Полісся, у Левкові функціонувало два заводи династії Терещенків. Тут був їх родовий маєток і селище слугувало своєрідною "столицею" регіону. Пізніше, на базі маєтку, була утворена чотирьохрічна школа, яка перетворилася і на центр грамоти регіону. За наукою сходилися всі з навколишніх сіл.

У 1862 р. на кошти прихожан в селі була побудована дерев'янна церква Преображення Господнього. До приходу належали д.Бистрі та д.Кошарища. У 1869 р. на цвинтарі була побудована каплиця.

У період національної революції 1917-1921, село Левків не раз переходило з рук в руки різних сил, проте остаточну перемогу встановили більшовики.
За часів СРСР Левків став одним з найбільших сіл України, чисельність населення швидко зростала. Відбувся швидкий розвиток хмільництва й сільського господарства. В селі функціонувало дві школи: середня і восьмирічна. Крім учнів села тут навчалися діти із навколішніх сіл Бистри,Калинівка, клітчин.

 

Голодомор

В 1933 та 1947 роках село пережило голод.Відмічаються випадки голодних смертей.

 

Інфраструктура

На тиреторії села функціонують млин, [[Церква (храм)|, , школа, амбулаторний пункт, будинок культури для відпочинку молоді, будується дитячий садочок, також на тиреторії селищної ради функціонують завод по виготовленню залізобетону, сільськогосподарське підприємство "Сонячний пагорб", Левківське віділення "Райпотребсоюзу" та близко десяти приватних лісопильних господарств.

Інше

Історія цього села надзвичайно багата, тому уже досить довго зберігаються віковічні традиції які й досі можна спостерігати під час свят.
Левковці були засновниками с.Березина, Туровець, Млинище та інших.

© Матеріал взято з Вікіпедія.